Мій шлях. Десять років сили, випробувань і вдячності
Дата: 04.11.2025 09:28
Кількість переглядів: 28
Сьогодні для мене — особливий день.
4 листопада 2015 року я вперше приступила до виконання обов’язків Плисківського сільського голови.
Пам’ятаю той перший день: хвилювання, відповідальність, невідомість і страх. Але водночас — віра.
Віра, що все вдасться.
Уже в 2016 році я зробила свій перший великий крок — ініціювала створення об’єднаної громади.
Це був рік суперечок, сумнівів і довгих дискусій, але й рік переконання, що громада це сила, це перспектива, це майбутнє наших сіл.
2017 рік — нова сторінка мого життя.
Результатом виборів я стала головою Плисківської територіальної громади.
Почалася зовсім інша, складна, але надзвичайно цікава робота. Нові виклики, нові знання, безліч рішень і безсонних ночей.
Бо турбота про людей завжди була і залишається найважливішим завданням.
2020-й…
Знову вибори, і знову довіра громади. Але це був, мабуть, період внутрішнього вигорання.
Тоді я справді не хотіла боротися — здавалося, що сил уже немає. Та Бог знає краще.
Він не помиляється у наших шляхах.
І ось — 2022-й. Війна.
Повномасштабна, страшна, безжальна.
Не було ні страху, ні сну — лише адреналін і постійне хвилювання за людей, за кожне село, за кожну родину.
Це були найважчі місяці, але водночас — місяці єдності, підтримки, людяності й віри.
Ми змогли вистояти, бо поруч — моя команда.
Люди, які зі мною багато років, які не зрадили й не відступили.
Я щиро вдячна їм. Без них не було б цього шляху.
Ці роки навчили мене дуже багато.
Я переосмислила життя і зрозуміла головне:
цінуй тих, хто поруч, хто підтримує, хто навчає і надихає.
І ще одне — ніколи не йди проти течії та проти тих, хто щиро зробив для тебе багато.
Бо життя — це випробування, яке загартовує, зміцнює і вчить відрізняти справжнє від тимчасового.
Я вдячна всім — друзям, колегам, рідним за любов, підтримку й віру.
А ще вдячна тим, хто критикував. Бо саме завдяки цьому я навчилася не здаватися.
Критика — це не біль, це точка росту. Вона вчить, змінює і робить сильнішою.
Колись я запитувала себе:
Якою я буду через десять років?
Сьогодні я знаю відповідь.
Я вдячна Богу за все, що було.
Бо саме завдяки цьому я стала тією, ким є зараз —
не просто головою громади, а мужньою жінкою — сильною, мудрою й упевненою у собі.
Я люблю свою роботу.
Люблю людей, для яких живу і працюю.
І щиро дякую кожному, хто був і залишається поруч.
Разом ми — сила.
Разом ми — Плисківська громада.
З повагою
Сільський голова Марина ВІРКО
