Вірш

День перемоги знову зустрічаю

День Перемоги знову зустрічаю

І вкотре рану давню розірву,

Нехай болить, але я пригадаю

Свою бабусю, а для всіх - вдову.

У день оцей до неї я спішила,

Хотіла втішить, горе розділить,

Бо щось змінити я була безсила,

Хіба що так так бабусю звеселить.

Спомин душі тоді війна будила,

І вкотре діда згадували ми.

Його не знала я, але любила

За те, бабусю, що любили його Ви.

Ви йшли дорогою колючо-стерньовою

Років немало - більш ніж сімдесят,

Дітей зростили, будучи вдовою,

І виплекали рідних онучат.

Стихають війни, зводяться руїни,

А час невпинно змінює життя,

І як би рани тії не боліли,

Останні вдови йдуть у небуття...

День Перемоги знову зустрічаю,

Та хата без бабусі, як німа.

На крилах я до неї прилітаю,

А серце плаче: «Вже нема, нема, нема!»